ЧАСТИНА ПЕРША 3 страница

Розглянемо значення цих слів.

Ящик – це здебільшого прямокутний, часто дерев'яний предмет для зберігання або перевезення інших предметів. Він може бути з кришкою і без неї (наприклад, ящик для квітів). Ящик є самостійним предметом, а не складовою частиною якихось меблів і т. ін. «Кульбака не відгукнеться, він весь У ритмах праці, молотком стук та стук! А уява його тим часом уже наповнює ці ящики «мелітопольською ранньою» та соковитою «жабуле», що її – свіжою, ще в ранковій росі! – буде в цих ось ящиках перевантажено в літак». «...Підводи гуркотіли і гуркотіли в темряві. На повнім галопі підскакуючи до висоти і з ходу розвертаючись, вони звалювали в купу набиті мінами ящики і знову гнали по новий вантаж». (З творів O. Гончара.) «У млині, наче мильна піна, плавала крупчата з незакритих вчасно ящиків, крізь проламані дошки в стіні, через двері її виносило на подвір'я». (А. Шиян.) «Я дивлюсь на невеличку крамничку, при вході до якої товпляться наші солдати. У кожного з них під пахвою диктовий ящик». (П. Колесник.) «На високій пожежній вежі ходить вартовий з гвинтівкою і пильнує небо. Під вербами стоять військові машини, замасковані гіллям. Бійці вивантажують якісь ящики». (Г. Тютюнник.)

Скринька найчастіше має два значення. Передусім так позначають висячий ящик (наприклад, поштова скринька, скринька для скарг і пропозицій, скринька для запитань і т. д.). Здебільшого скринька має отвір, крізь нього туди вкидають предмети, для яких вона призначена. «...Марта Кирилівна зітхнула з самої глибочини грудей. Вона запечатала лист, однесла сама і вкинула в поштову скриньку». (І. Нечуй-Левицький.) «Найлегше було вкинути листівку до поштової скриньки» (І. Вільде.) «Двері загули, затріщали, але не відчинилися. Замість них відчинилася маленька поштова скринька». (В. Соко.) «Нашим фахівцям торговельної справи варто було б у Копенгагена та інших європейських міст перейняти досвід вуличних скриньок-автоматів. Опустивши відповідну монету, ви можете одержати сірники, цигарки, цукерки, дрібні галантерейні та аптечні товари». (А. Дмитерко.) «Виборець іде до виборчої скриньки і опускає в неї виборчий бюлетень» (З газети.)

Друге значення слова скринька – «маленька скриня», «дерев'яний чи залізний ящик з ручкою, ящик-чемодан». «Жуль устав; витяг скриньку з-під кроваті; вийняв запасний тютюн» (Панас Мирний.) «Велике приміщення було заставлене вузькими похилими столами з проходом посередині. На столах лежали скриньки з безліччю кліток. Очевидно, то були окремі комірки для літер». (І. Вільде.) «З села йде юрба людей з клуночками, скриньками». (Ю. Яновський.) «З самого ранку я взяв свою скриньку з щітками й гуталіном і пішов до міста». (А. Смілянський.) «...Круглов витяг з скриньки ортоскоп – прилад із системою скелець і дзеркал, за допомогою якого стороння людина збоку може бачити мушку і мішень так само, як і той, хто стріляє». (І. Багмут.)



А шухлядою називають висувний ящик, який є частиною меблів – шафи, комода, стола, буфета і т. ін. «Шухляди його [Івана] стола виповнені були паперами з синіми рядками і наситили хатнє повітря специфічним запахом». (М. Коцюбинський.) «Каминецький вийняв з шухляди стола, як видно, наперед відкладену книгу, простягнув її Бронкові, а потім наче придержав». (І. Вільде.) «Він [Саксаганський] знайомить гостя з дружиною, запрошує сісти в крісло і, моргнувши до Ніни Митрофанівни, мовляв, як там з вечерею, треба гостя пригостити! – дістає з шухляди письмового столу цілий оберемок фотографій». (Ю. Мартич.) «Для творчого натхнення Ф. Шіллеру був необхідний запах гнилих яблук. Тому він постійно тримав такі яблука в шухляді свого робочого стола». (З газети.) «Щойно за ним зачинилися двері, як Марко схопився з місця, кинувся до шухляд, де в Луки валялося багато старих ключів». (І. Микитенко.) «Коли урок було вивчено, Юрко дістав із шухлядки тоненький синій зошит і розгорнув його». (О. Донченко.) «Фролов відчинив шухляду письмового стола і витяг звідти купу рисунків». (Д. Ткач.)

Отже, ящик для яблок – ящик для яблук, почтовый ящик – поштова скринька, ящик письменного стола – шухляда письмового стола.

ЗАПЕКЛА БОРОТЬБА

Яке українське слово краще вжити, перекладаючи російське словосполучення ожесточённая борьба, – жорстока, запекла чи завзята боротьба?

Одне із значень слова завзятий – «такий, що має певні переконання, уподобання і енергійно обстоює їх» (завзятий атеїст, завзятий танцюрист, завзятий філателіст).

Завзятий має ще значення «сміливий», «відчайдушний», «енергійний».

Та, звичайне запорожці,
Пливучи співають:
«Наш отаман Гамалія,
Отаман завзятий:
Забрав хлопців та й поїхав
По морю гуляти,
По морю гуляти,
Слави добувати,
Із турецької неволі
Братів визволяти...» (Т. Шевченко.)

Словом завзятий передається ще значення «стійкий», «вірний».

Я мало з ним [Якубом Коласом] стрічався у житті,
Та кожну зустріч уважав я святом.
Він другом був, у вірності завзятим,
Тичини, Чіковані, Лахуті. (М. Рильський.)



І значення «упертий», «наполегливий» може передаватися словом завзятий.

Та подивися:
І що за дівчата, –
Дружба весела,
Праця завзята. (А. Малишко.)

Як бачимо, завзятий в усіх випадках вживання має позитивне звучання.

Коли ж словосполучення ожесточённая борьба перекладається як завзята боротьба? Це буває тоді, коли боротьба, змагання характеризуються енергійністю, послідовністю, але без елемента жорстокості, винищувальності. Наприклад: «Між двома лідерами футбольних змагань зав'язалася завзята боротьба». «А на третій рік, в останньому класі, уже й натуга ніяка не допомогла: за загальним визнанням і учнів, і вчителів, першим учнем у класі став Гришко Саранчук. Павлуша сприйняв це дуже болісно. Спершу вирішив... «вивернутися з-під Гришка». І місяців зо два тривало завзяте змагання між ними». (А. Головко.)

Запеклий вживається на позначення тих самих рис, що й завзятий, але з емоційним відтінком негативності.

Здебільшого сприймання слова запеклий з негативним відтінком підтримується і контекстом. Порівняймо в Котляревського:

Прибігла фурія із пекла,
Яхидніша од всіх відьом,
Зла, хитра, злобная, запекла,
Робила з себе скрізь содом.

Коли боротьба (битва, бій і т. ін.) характеризується ворожістю сторін, абсолютною безкомпромісністю, серйозними жертвами, коли це боротьба не на життя, а на смерть, виступає слово запеклий (запекла).

«Боярка – це й згадка про славну оборону міста-героя Києва. Тут і далі, куди прямують туристи, грізного сорок першого року гриміли запеклі бої».(З газети.) «Особливо запеклий бій точився на ділянці поруч гвардійців». (А. Головко.) «Розгромлені в запеклих боях, котились за Дніпро величезні гітлерівські полчища». (О. Довженко.)

Те саме стосується словосполучення запеклий ворог: воно може означати непримиренність до супротивника в боротьбі або різко негативне ставлення до якоїсь людини. «І не було того дня, щоб не було суду над Яковом; вона [Параска] перетирала усі кісточки, перебирала усі жилочки його, – так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги між собою». (Панас Мирний.)

І в усному, і в писемному мовленні часом неправильно замість запеклий або навіть завзятий вживають слово жорстокий, наприклад: «Між двома лідерами футбольних змагань зав'язалася жорстока (треба: завзята) боротьба».«В жорстокій (треба: запеклій) боротьбі з ворогами Радянської влади гартувались сили українського народу, міцніли його дружба і союз з російським та іншими народами». «Ще недавно було там, на перешийку, чимале містечко з гімназією, казначейством, тюрмою і гомінким базаром, але після жорстоких (треба: запеклих) боїв, під час яких містечко безліч разів переходило із рук в руки, сьогодні зосталась від нього купа руїн...»

Жорстокий виражав суворість, різкість, немилосердність, лютість. «На початок Лютневої революції в ряді робітничих центрів України, незважаючи на жорстокі переслідування, збереглися й активно діяли більшовицькі організації». (З журналу.) «Як селянські рухи, спрямовані проти жорстокої експлуатації, так і боротьба робітників знайшли глибоке відображення в творчості І. Франка». (З журналу.)

Ще два значення слова запеклий можуть створювати складність під час перекладу: «упертий», «затятий» і «такий, що із запалом віддається якомусь заняттю». « – Піди ж ти! Така вже натура запекла». (Панас Мирний.) «Під сивим волоссям затаїлась міцна, запекла й правдива душа». (І. Нечуй-Левицький.) «А цей [Сергій] – хитрий, як лис, – розмірковував Денис, тягаючи сюди-туди пилкою. – І теж запеклий, так що краще з ним не зв'язуватися». (Г. Тютюнник.) «Збори й справді були незвичайні. Виключали з колгоспу Тихона Перепелицю, запеклого ледаря». (О. Донченко.) «Запеклі ковзанярі рвалися на озеро...». (Ю. Збанацький.) «А проте вся рота знала, що Гриша – запеклий донжуан». (О. Гончар.)

Хоча на таке вживання слова запеклий часто натрапляємо в літературній мові, видається, що краще передавати відповідне значення іншими словами, залежно від семантичного нюансу: завзятий, затятий, упертий та под. (маючи на увазі переклад російських слів отчаянный, яростный, страстный, заядлый).

Отже, завзятий характеризує стійкість і наполегливість у дружньому або нейтральному змаганні; запеклий – у боротьбі з ворогом; слово жорстокий не передає відтінку стійкості, наполегливості (воно означає негуманність методів ведення боротьби) і тому замість перших двох вживатися не може.

Щодо словосполучення ожесточенная борьба, то його можна передати словами завзята боротьба, коли мають на увазі змагання в спорті, навчанні – там, де не йдеться про винищення; запекла боротьба – здебільшого, коли мова йде про воєнні дії. Жорстока боротьба може бути лише тоді, коли хочуть підкреслити варварські, нелюдські методи, до яких вдаються учасники двобою в досягненні мети, – немилосердне фізичне або моральне (в разі вживання в переносному значенні) винищення противника.

* * *

Чи однаково перекладаються українською мовою словосполучення любимая Родина і любимая книга? Ні, в першому з них буде любима, в другому – улюблена.

Що ж означає слово улюблений? Це насамперед той, кого серед інших найбільше люблять (улюблений поет, улюблена учениця). «Лазаревський сидів на самому краєчку нар і дивився на свого улюбленого поета... з такою пекучою жалістю, що Тарасу Григоровичу стало незручно за свою недовірливість і сухість». (З. Тулуб.) «Згадаймо біографії наших улюблених поетів, композиторів, художників. Вони рясніють безліччю прикладів, коли десь в ранньому дитинстві почута мелодія або яскрава гама кольорів вразили і все життя супроводжували людину, були джерелом натхнення». (З газети.) «Стоять товариші, низько похиливши голову. Помирає їх улюблений командир Андрій Федорченко». (О. Довженко.)

Улюблений – це також той, що найбільше відповідає чиїмось смакам, уподобанням, нахилам (улюблені місця, улюблений колір, улюблена страва). «Український фольклор був, як відомо, улюбленим предметом наукових дослідів М. Драгоманова». (Ф. Колесса.) «Територія виставки вже давно стала улюбленим місцем відпочинку киян». (З газети.) «...Сипле сонце барвисті дари на небо, на пустиню, на велику ріку і на кожну дрібную-дрібницю своєї улюбленої країни». (Леся Українка.) «Професор тихо посміхався й ковтав сльози. Він розумів, що учень грає перед ним востаннє улюблений твір». (О. Донченко.) «І в майбутньому – в широкому різноманітному репертуарі Панаса Саксаганського улюбленими ролями стануть образи простих людей». (Ю. Мартич.) «Улюбленим жанром наймолодших читачів є казка». (Історія української літератури.) «І на засланні Симиренко не залишає улюбленої справи. В Красноярську він створює чудовий міський парк, що став дендрологічною рідкістю на ввесь Сибір». (В. Дарда.) «...Один із найстаріших більшовиків, славний соратник В. І. Леніна Гліб Максиміліанович Кржижановський переклав цю пісню («Шалійте, шалійте, скажені кати») на російську мову – «Беснуйтесь, тираны», і її виконували революціонери в підпіллі й на засланні, вона стала одною з улюблених пісень Володимира Ілліча». (М. Рильський.)

Любимий – це той, хто користується чиєюсь любов'ю, викликає в когось почуття любові. «Всі народибратніх республік і областей є вірними синами однієї матері, любимоїбагатонаціональної могутньої соціалістичної Вітчизни нашої». (П. Тичина.)

І дим далеких міст любимої Росії,
Кавказьких гір гряда, шир українських піль
Виднілись їм – як сталь, ясніли плани й дії,
І подвиги, нечувані досіль. (М. Бажан.)

«Сіверцев свого часу багато розповідав Чернишеві про любимий свій Ленінград, про трагедію блокади». (О. Гончар.)

На відміну від улюблений, любимий (будучи взагалі не дуже поширеним словом) здебільшого вживається в сполученні із словами, що виражають одиничне поняття (батьківщина, мати, батько та ін.): «Любиму Вітчизну топтати не дам Кривавим, підступним і злим ворогам». (М. Бажан.)

Частіше в сучасній літературній мові вживані синоніми слова любимий – любий, милий, у відповідному контексті – коханий.

Дуже рідко натрапляємо в нашій мові на вживання любимий у значенні не прикметника, а дієприкметника з залежним від нього додатком в орудному відмінку (любимий–ким?). Наприклад: «...Не знала добре й сама, чого плаче, але почувала, як їй легшає від цього на душі, наче половину горя, її дівочих кривд по-сестринськи брала, переймала зараз на себе оця ніжна, оця любима нею з дитинства акація – біла колюча королева півдня». (О. Гончар.) Оскільки в українській мові дієприкметникам не властива така форма (на -мий), то й конструкція ця не продуктивна.

Інколи замість любимий без достатніх підстав вживають слово улюблений (улюблена мати). Очевидно, семантикостилістичне розрізнення цих двох слів ще не набуло нормативної визначеності. Про це свідчать приклади з творів майстрів літератури і дореволюційної, і сучасної. Ось кілька цитат із творів М. М. Коцюбинського: «Заплакана Настя вибігла з хати в садок під свою любиму яблуню». «Проте я уперто зрікався і терпів голод і терпів муки, коли любимі страви пересувались безнадійно повз мене і зникали у кухні». «Ще недавно – просто, здається, вчора було – стояли ми з нею [з дочкою] під нашою любимою вишнею».

Очевидно, в такому разі тепер ми вжили б слово улюблений, хоча нерідко і в наш час буває: «–А ти, мабуть, багато світу об'їхав? Ге ж? – перейшов Кузько на свою любиму тему».

У цьому прикладі слід було вжити слово улюблений, улюблена тема, бо саме цій темі віддають перевагу серед інших.

Часом без глибшого знання певних обставин важко визначити, яке саме слово треба вжити – любимий чи улюблений. Наприклад, як сказати: «Жінка одержала листа від свого любимого (чи улюбленого) сина»! Якщо жінка одержала листа від свого єдиного сина, якого дуже любить, треба вжити слово любимий; слово улюблений слід ужити, якщо у жінки кілька синів і листа вона одержала від того з них, якого любить дужче від інших (тут могло бути й слово найулюбленіший або найбільш улюблений; вищий ступінь порівняння від цього слова і практично майже не вживається, його функцію виконує звичайний ступінь – улюблений).

Отже, любимая Родина – любима Батьківщина, любимая книга – улюблена книжка.

* * *

Общий перекладається українською мовою як загальний і спільний. Є контексти, де вибір зробити досить складно, але все-таки розрізняти їх треба.

Загальний вживається в кількох значеннях. Передусім це «такий, що охоплює, стосується всіх». Наприклад: загальні збори, загальна увага, загальний страйк, загальне роззброєння. «Дозвольте закінчити листа словами старого коваля Серго, які він виголосив сьогодні на загальних зборах колгоспу». «-–...Тепер ми посувалися на північ. І на наше щастя погода вирішила перемінитися. Десь піднісся вгору туман, і свіжий низький бриз забив у паруси. Загальна радість наче ще підбадьорила вітрову силу. Бриг вирівнявся, як кінь під добрим вершником, і летів птахом, припавши до хвиль». «Звір не хоче йти на місце, гарчить і заміряється на німця лапою. Тоді приборкувач виймає з кобури зброю.

Лев відвертає голову і, як побитий пес, відходить під загальні оплески». (З творів Ю. Яновського.) «Настої споришу знижують артеріальний тиск, збільшують амплітуду дихальних рухів, вентиляційний об'єм легень та підвищують загальний тонус організму». (З журналу.) «Юрій Юрійович розумів, що такий огляд газет може дати учням і загальний розвиток». (О. Донченко.) «Та зажити мирним життям так і не довелося Йосифові Завадці. У дев'ятсот чотирнадцятому році його покликали на війну в перший же день загальної мобілізації». (І. Вільде.)

Загальний також означає «основний, головний, без деталей»; «без спеціалізації». Наприклад: загальний огляд країн світу, загальний виклад, загальний висновок, загальне враження, загальна фонетика. «Роман, який за час перебування на чужій території з дивною кмітливістю навчився ловити загальний зміст чужих мов і жестів, зрозумів з мови старого, що й тут колись була революція і предок цього дідугана був офіцером революції і загинув у бою з військами царя Міклоша». (О. Гончар.) «[Боженко:] – ...Зараз іду в бій. А вас забираю з собою рядовими на два тижні. Там ви побачите мою освіту, загальну і військову». (О. Довженко.) «З медичних наук шкільна гігієна органічно пов'язана із загальною і соціальною гігієною і харчовою гігієною, а також із загальною патологією (патологічною фізіологією), педіатрією, епідеміологією, мікробіологією та ін.» (З журналу.)

Спільний означає «властивий не одному» (інколи навіть – усьому загалові, наприклад: «Боротьба за мир – спільна справа всіх трудящих світу»); «належний кільком або багатьом»; «такий, яким користуються двоє або більше осіб». Наприклад: спільні інтереси, спільна праця, спільна квартира. «Тут так приємно дістати листа з рідного краю, а особливо од людини, з якою зв'язують тебе спільні інтереси і симпатія». (М. Коцюбинський.) «Тісні контакти вченого і інженера-виробничника, спільна робота інституту з заводом дають змогу краще використати великі виробничі можливості підприємства». (З журналу.) «Пірамідою називається многогранник, в якого одна грань, що називається основою, є многокутник, а всі інші грані, що називаються бічними, – трикутники, які мають спільну вершину».(З підручника.) «Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати». («Українські народні прислів'я та приказки».) «–А навіщо той тин здався? Адже ж у нас двір коло хати спільний, хоч на йому й стоїть і твоя й моя повітка та загорода, – сказав Лаврін». (І. Нечуй-Левицький.) «Маючи спільні корені в культурі Київської Русі, колисці трьох східних слов'янських народів, російська, українська і білоруська народна творчість, звичайно, зберігає і ряд спільних рис»; «Бійці сиділи деякий час, задумавшись. Навіть у їхньому мовчанні було щось єднаюче їх.. І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно стали спільними, як у дружній сім'ї». (О. Гончар.)

Благословенні ви, брати,
Що в сяйві дружби і свободи
Йдете до спільної мети,
На ясні зорі й тихі води,
Благословен і славен ти,
Російський сміливий народе. (М. Рильський.)

Отже, перекладаючи російське слово общий, ми повинні мати на увазі, що загальний виражає значення «такий, що охоплює, стосується всіх» або «основний, головний, без деталей»; спільний – «один для двох або багатьох».

* * *

Слово рабочий у російських словосполученнях рабочий клуб, рабочая честь, рабочая одежда, рабочий ход (машины) українською мовою передаються різними відповідниками –прикметниками робітничий і робочий. Коли ж уживається кожний з них? Робітничий – від робітник – означає: «той, що складається з робітників» (робітничий клас); «належить їм» (робітничий прапор); «властивий робітникам» (робітничий характер); «призначений для робітників» (робітничий клуб) та ін.

Він [В. І. Ленін] правді дивився у вічі,
Нещадно він кривду разив
І польські ряди робітничі
Зближав до російських рядів. (М. Рильський.)

«В перші роки Радянської влади, уже в Києві, Тичина засновує робітничий хор – студію імені Леонтовича». (Спогади про Павла Тичину.) «Робітничий клас – передова революційна сила сучасності. Він відіграє провідну роль в усіх сферах суспільного життя, в боротьбі за щасливе майбутнє». «Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах. (С. Васильченко.) «Ми багато записуємо, чимало й публікуємо. Але якщо дожовтневій словесності пощастило мати таких не лише збирачів та публікаторів, а й дослідників, як Потебня, Франко, Сумцов, Гнатюк, то дослідницька робота над пожовтневим фольклором, зокрема фольклором міським та робітничим, ще не розгорнута у нас на належну широчінь». (М. Рильський.)

У дні світової потали
Тут Опір знамена підняв.
Свої робітничі квартали,
Париже, навіки прослав! (М. Рильський.)

«У багатьох містах капіталістичних країн можна побачити разючі контрасти: розкішні будинки, готелі, магазини в центрі – і обдерті, напівзруйновані халупи на робітничих околицях».«У відділах робітничого постачання слід розширювати мережу підсобних господарств, всемірно використовувати передовий досвід обслуговування робітників і службовців на кращих підприємствах вугільної, металургійної та інших галузей промисловості». «Молодь дає клятву бути гідною високого робітничого звання, примножити славні трудові традиції батьків». «Ми знаємо безліч робітничих династій, багатьох учених, чиї сини і дочки самі стали великими вченими». (З газети.) «Якмогутні ріки беруть початок із маленьких струмочків, так і дивізія ця [Уральсько-Симбірська] зародилась із малого, із тих перших уральських робітничих дружин та шахтарських загонів, які, знявшись під натиском колчаківських полчищ із рідних місць, – напівроздягнуті, сяк-так озброєні, – змушені були в тріскучі північні морози відходити по старовинному Верхотурському тракту в Уральські гори». (О. Гончар.)

Робочий – від робота. Робочий одяг, бо це одяг для роботи, а не одяг робітника; так само робочий час, робочий план, робоча гіпотеза. «Відійшовши від вікна і знов-таки не поспішаючи, Каргат витягнув з чемодана свіжу сорочку, галстук, робочий піджак, приладдя для гоління». (Ю. Шовкопляс.) «Специфіка різних галузей промисловості вимагає різних видів робочого одягу, найбільш зручного і практичного в роботі». (З журналу.) «Безперервним потоком вливається на заводську територію вранішня зміна, йдуть тисячі людей, щоб розтектися потім по цехах, зайняти свої робочі місця, і протягом цілої зміни владуватимуть вони над цим гігантом, над полум'ям печей, над діями механізмів і над сигнальними табло». (О. Гончар.) «Для високої продуктивності праці механізаторів велике значення має організація їх робочого дня».«Новатори виробництва вдосконалюють технологію і організацію праці на своїх робочих місцях».(З журналу.)

Словосполучення робоча людина вживають щодо того, хто живе з своєї праці, тобто це словосполучення виражає соціальну характеристику особи чи групи людей.

Робочий вживається також у значенні «той, що використовується у корисній роботі (робоча поверхня чогось, робоча частина ножа)»;«такий, що забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух механізм або його частину». «Форми й напрям технічної революції різноманітні. Проте вихідним її пунктом є зміни в робочій частині знаряддя праці». (З журналу.) «Семиметрове робоче колесо турбіни, розташоване всередині статора, з'єднане довжелезним валом з генератором електроенергії». (В. Собко.)

Робочі руки, робоча сила переносно означає «робітники». «В колгоспі їхньому чи в радгоспі подеколи була гостра потреба в робочих руках, тоді кликали на поміч усіх, хто тільки міг прийти, – і з заводу, і з школи, і з продовольчого й промтоварного магазинів з їдальні, з контор та бухгалтерій». (Є. Гуцало.) «Після того як ксьондз здобув йому [Бжеському] робочу силу і гроші під невеличкий процент, він цілком поклався на комерційні й господарські здібності пана пробоща». (З. Тулуб.)

Помилково часом уживають словосполучення «робоча їдальня», «робочий гуртожиток», «робочий клуб», треба: робітнича їдальня, робітничий гуртожиток, робітничий клуб, бо їдальня, гуртожиток, клуб – для робітників, а не для роботи. Так само треба говорити: робітнича слава, гордість, честь, бо це слава, гордість, честь робітника.

Отже, рабочий клуб, рабочая честь – робітничий клуб робітнича честь; рабочая одежда, рабочий ход (машины) -робочий одяг, робочий хід (машини).

* * *

«Старый друг лучше новых двух»– стверджує російське прислів'я. Словосполучення старый друг за сучасною стилістичною нормою краще передати словами давній друг. Адже старий вживається в значеннях: «літній» (стара жінка); «непридатний до вжитку», «занедбаний» (стара хустка); «несучасний», «колишній» (зброя старого зразка); «попередній» (повернувся на старе місце).

Прикметник давній означає «старовинний», «такий, що виник або існував у далекому минулому» (фактично, він за семантикою в такому разі відповідає слову древній – давня література, давньогрецьке мистецтво, давньоруська мова). «Годі, звісно, шукати в поемі [«Руслан і Людмила»] реальної давньої Русі, реального Києва, хоч би й огорнутого в історичний серпанок...» (М. Рильський.) «...Все дивувало в глибині поліських древлянських нетрів: і гнилий звітрений камінь, на якому виростали соснові бори, і мармурове родовище біля Дякової дубини, і лісові каменярні, де, схиливши спини, довбалися красиві засмаглі каменярі – давні нащадки колись вивезених сюди італійців, які давно зріднилися з українцями». (М. Стельмах.)

У фольклорі (казках), народній мові це значення стародавності підсилюється тавтологічним вживанням двох спільнокореневих слів поруч, у сполученні давня давнина. «Як заведено з давньої давнини, угамувавши перший голод, заспівали різних українських пісень...» (З. Тулуб.) «Давня то давнина, а наче вчора діялось». (Марко Вовчок.)

Давній уживають ще на позначення такого, що існувало відносно давно (давня звичка, давні надії, давній приятель). «У вільний час любив [Грицько] за давньою звичкою, ще з школи, книжку почитати». (А. Головко.)

Я давній лист в планшеті віднайшов.
Папір пожовк, рядки вже напівстерті.
А він колись приніс таку любов,
Яка мене оберегла від смерті. (Л. Дмитерко.)

В розлуці з вами, солов'ї Вкраїни,
Так ниє серце, що аж сміх бере
З самого себе. Хоч воно й старе,
А в рідний край, як в юність давню, лине. (М. Рильський.)

Слово давній може також передавати такий відтінок значення, як «колишній» (рос. прежний): «З весною ожили давні надії і чутки». (М. Стельмах.) «І зараз, проводжаючи поглядом Лукію, Дорошенко відчуває, як пробуджується в ньому давня до неї ніжність, росте нездійсненна жага щось повернути, щось повторити – далеке, як молодість, невловиме, як сон». (О. Гончар.)

Щодо російського словосполучення старый друг, то його, як уже зазначалося, правильніше передати словами давній друг.

Співали, як же! Пригадай,
Однолітку і друже давній... (М. Рильський.)

«Коло діда, на старому яблуневому пні, сидів його давній товариш і побратим Григорій...» (О. Довженко.) «Вони давні приятелі, разом парубкували». (А. Шиян.) «Наталя і Оксана були давні подруги». (В. Собко.)

Чому не зовсім виправдано вживати в цьому розумінні слово старий, наприклад, старий друг? Тому що це може спричинитися до двозначності: невідомо, що саме означає словосполучення старий друг – людину, з якою давно, багато років хтось приятелює (протилежне йому – новий друг), чи людину похилого віку (протилежне – молодий друг). Щоб уникнути двозначності, коли йдеться про минуле, варто вжити слово давній, а не старий; коли ж мова йде про вік, – старий.


5560324870389377.html
5560348426887938.html
    PR.RU™